Лікування грибкового синуситу
Щоб уникнути всіх можливих ускладнень рекомендується при підозрі на даний недуга звертатися до фахівців. Тільки кваліфікований лікар після огляду, отримання аналізів хворого зможе точно встановити хворобу, підібрати адекватне, ефективне лікування.
Одним з найбільш ефективних способів виявити дану форму хвороби – МРТ, яке дозволяє бачити не тільки пазухи, а також їх вміст. Після чого досліджується те, що знаходилося в пазухах на виявлення збудника.
Зазвичай лікування складають з:
- Регулярних сеансів некроэктемии (видалення відмерлих ділянок і витяг інфікованого вмісту);
- Системна протигрибкова терапія, що складається з різних медикаментів. Кількість, час і тривалість прийому призначає лікар. Однак у деяких випадках цей спосіб не використовується.
Грибковий синусит є серйозним захворюванням. Його наслідки можуть бути вкрай серйозним, тому не можна нехтувати лікуванням і перед використанням народних засобів проконсультуйтеся з лікарем.
Зазвичай ця форма є хронічною, випадки гострої форми зустрічаються набагато рідше, а тому лікується досить тривалий час.
Особливо обережним з синуситом, який викликають гриби слід жінкам перед пологами.
Рекомендується займатися профілактикою хвороби, підвищуючи життєві сили організму і його опірність різним хворобам.
РІЗНИХ ФОРМ ГРИБКОВОГО СИНУСИТУ
14.01.03 – Хвороби вуха, горла і носа
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Санкт–Петербург – 2012
Робота виконана у Державному бюджетному освітньому установі додаткової професійної освіти «Казанський державна медична академія» Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку Російської Федерації.
Науковий консультант доктор медичних наук, професор Красножон Володимир Миколайович
доктор медичних наук, професор Рязанцев Сергій Валентинович доктор медичних наук, професор Гофман Віктор Робертович доктор медичних наук, професор Піскунов Серафим Захарович
Провідна організація: ГБУЗ «Московський науково-практичний центр дитячої оториноларингології» Департаменту охорони здоров’я міста Москви.
Захист дисертації відбудеться «20»_сентября 2012 року 13. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д208.091.01 при СанктПетербургском науково-дослідному інституті вуха, горла, носа й мови, вул.
р. Санкт-Петербург, вул. Бронницкая, 9.
Автореферат розісланий «_»2012 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук Дроздова Марина Володимирівна
Загальна характеристика роботи
За останні десятиліття відзначено Актуальність проблеми.
істотний прогрес у діагностиці та лікуванні захворювань дихальних шляхів, зокрема, різних форм синуситу – патології, яку страждає більше 20% населення планети (Піскунов Р. З., Піскунов С. З., 2007; Янів К. Ю.
ЗМІСТ РОБОТИ
Робота виконана на кафедрі оториноларингології Казанської Державної медичної академії, в Казанському ЛОР – центрі, в ЛОРотделении лікарні №16 р. Казані, ТОВ «Клініка оториноларингології», на кафедрі патологічної анатомії Казанського Державного медичного університету з 2004 по 2011 рр.
У відповідності з метою і завданнями дослідження проведено клінічне та інструментальне обстеження 1353 пацієнтів, які страждають на хронічні риносинуситом, у віці 16-65 років. Обстеження пацієнтів проводилось на кафедрі оториноларингології Казанської Державної медичної академії, в Казанському ЛОР-центрі, у ЛОР-відділенні міської лікарні №16 р. Казані, ТОВ «Клініка оториноларингології».
За основу для відбору пацієнтів у групу дослідження була використана сучасна клініко-морфологічна класифікація грибкових синуситів, що включає інвазивні та неінвазивні форми.
хронічний синусит, асоційований з грибковою інфекцією. Зважаючи на те, що саме грибкова інфекція відіграє провідну роль у клінічному перебігу захворювання, пацієнти з цією формою хронічного синуситу були включені в це дослідження.
Для обстеження пацієнтів з різними формами грибкового синуситу був використаний комплекс діагностичних заходів з включенням клінічного обстеження: з’ясування скарг, анамнезу, огляду ЛОР-органів, дослідження соматичного статусу.
Особливе значення надавалося виявленню факторів ризику. Огляд ЛОР-органів включав обов’язкове проведення ендоскопії порожнини носа, в деяких випадках і навколоносових пазух. Для діагностики були використані ригідні риноскопы діаметром 2,7 та 4,0 мм з оптикою 0, 30 і 70 і фіброволоконний ринофаринголарингоскоп фірми «Olimpus» діаметром 2,7 та 4,0 мм
Рентгенологічне дослідження навколоносових пазух проводилося з використанням комп’ютерної томографії на аналоговому комп’ютерному томографі Somatom AR/HP-S фірми Siemens і плоскосенсорном дентальном комп’ютерному томографі 3DX Accuitomo фірми «Morita» (Японія).
Для мікологічного культурального дослідження проводили забір матеріалу за допомогою стерильного ватного тампона з поверхні слизової оболонки порожнини носа в області верхнього і середнього носових ходів під ендоскопічним контролем.
Секрет із верхньощелепної пазухи отримували після катетеризації природного соустья або при пункції в типовому місці, з інших уражених пазух – під час хірургічного втручання або ендоскопічного обстеження.
Посів патологічного матеріалу проводили на такі поживні середовища: агаризованная збагачена середовище Сабуро, агаризованная середовище Сабуро з додаванням антибіотиків для пригнічення росту бактерій (стрептоміцин левоміцетин по 70 од/мл), середовище Чапека для цвілевих грибів, тиогликолевой середовище для бактерій.
Вирощування грибів проводили при 28-300С протягом 7 діб до повного утворення вегетативних спорангіїв пліснявими грибами. Бактеріальну мікрофлору інкубували 48 годин при 370С. Одночасний посів на бактеріальну мікрофлору проводився для виявлення мікс-інфікування.
Гриби і бактерії ідентифікували загальноприйнятими методами (морфологічні параметри, наявність трубок проростання, хламидоспор, ферментація вуглеводів). Антибиотикограмму визначали методом дисків на агаризованому середовищі Сабуро з комерційними і стандартизованими дисками, застосовуючи для контролю чутливі і стійкі штами гриба Candida albicans.
CD3 – рецептор для антигену, що характеризує популяцію зрілих Т-лімфоцитів, CD4 – індикатор Т-клітинної субпопуляції хелперів/індукторів, CD8 – індикатор Т-клітинної субпопуляції супресорів, цитотоксичних клітин, CD19 – В – клітинний антиген.
Гуморальну ланку оцінювали по вмісту IgA, IgM, IgG, ЦІК. Для оцінки фагоцитарної активності нейтрофілів використовували значення фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа, НСТ – тесту (спонтанного і стимульованого).
(маннопротеидного антигену клітинної мембрани гриба Candida spp) проводили за допомогою амперометричного імуноферментного сенсора.
Для морфологічного дослідження були взяті фрагменти слизової оболонки верхньощелепної пазухи і клітин гратчастого лабіринту, отримані під час хірургічного втручання і шляхом біопсії ( зразків).
Проведено гістологічне та імуногістохімічне дослідження. Гістологічні зрізи забарвлювалися гематоксилін – еозином і за Мак-Манусом (SIK – реакція). Імуногістохімічні реакції проводили на депарафинированных і кріостатних зрізах.
Були використані миелопероксидазе, FVIIIR:Ag. Імуногістохімічні реакції ставилися біотин-стрептавидиновым методом. Контролем служили аналогічні ділянки, взяті у 10 практично здорових осіб, загиблих від випадкових причин (судово-медичні розтини).
Експериментальне дослідження. З метою виявлення переваг розробленого на кафедрі оториноларингології КГМА модифікованого троакара для хірургічного втручання на верхньощелепній пазусі у пацієнтів з грибковими ураженнями, були виконані експериментальні дослідження на лабораторних тваринах (18 кроликах).
Хірургічне втручання проводилося під загальним знеболенням (нембутал внутрішньом’язово з розрахунку 30 мг/кг маси тварини). Додатково проводилася місцева інфільтраційна анестезія з використанням 0,5% розчину новокаїну (10, 0-15,0 мл) в області втручання.
М’які тканини відшаровувалися від кістки і в проекції верхньощелепної пазухи на рівні середньої лінії носових кісток з кожної сторони проводилася трепанація кістки. Зліва для гайморотомии був використаний стандартний троакар з дистальним відділом у вигляді плоских граней.
Праворуч використовувався модифікований троакар зі стилетом у вигляді схованих граней з наглядом протягом 4 тижнів. Для порівняння результатів динаміки репаративних процесів проводилося морфологічне дослідження тканин в ділянці операційної рани.
Забір матеріалу здійснювався за допомогою спеціального трепанотома з внутрішнім діаметром 0,1 див. Всі тварини були включені в 6 експериментальних серій по 3 особи в кожній. В I-ї серії зразок брали безпосередньо після микрогайморотомии, в II-й – через години, у III-й – через 3 доби після втручання, в IV-й – через 7 діб, V-й – через 14 діб і в VI-й – через 4 тижні після операції.
Отриманий матеріал фіксували в 10% розчині формаліну і після промивання піддавали декальцинації в суміші мурашиної і соляної кислот до розм’якшення. Об’єкти промывались, потім містилися в 80% спирт і після зневоднення заливалися в парафін. Виготовлялися гістологічні зрізи товщиною 5 – мкм, які забарвлювалися гематоксилін-еозином.
Для хірургічного лікування пацієнтів з грибковими синуситами були використані методи ендоскопічної функціональної риносинусохирургии. Виняток становили хворі ХИГС, яким проводилося радикальне видалення уражених тканин.
Для мінідоступу до верхньощелепної пазусі через клыковую ямку був застосований розроблений на кафедрі модифікований троакар (Пріоритетна довідка на З № 2011145251 від 08.11.11 р., видана Федеральним Інститутом промислової власності «Роспатент»).
Дистальна частина троакара має складну пірамідальну форму. Канюля троакара (d=7 мм) складається з конусної проксимальної частини з вушками і циліндричної дистальної частини з боковим вікном, що дозволяє зробити огляд всіх відділів пазухи і виконати необхідні маніпуляції.
Рис. 1. Схема дистального відділу стилета троакара.
Лезо стилета виконано у вигляді чотирьох граней, розташованих попарно і мають спільну точку перетину на вістрі леза. Кут між гранями в кожній парі є гострим і призначений для розрізання кісткової тканини, а кут між лініями перетину граней в кожній парі – тупим і призначений для раздвигания м’яких тканин.
Медикаментозна терапія.
використані протигрибкові препарати: Clotrimazole, Itraconazole, Ketoconazole, Fluconazole, Amphotericin B, Natamycin в дозах, відповідних інструкції до препарату. З метою імунокорекції у пацієнтів з хронічним синуситом, асоційованим з кандидозної інфекції, в складі комплексної терапії був застосований рекомбінантний інтерлейкін – бета, що має заместительными, так і стимулюючими властивостями.
Була використана методика Азнабаевой Л. Ф., Симбирцева А. С., Ареф’євої Н.А. (2008): в першу добу лікування препарат вводили внутрішньовенно крапельно розведеним у 500 мл ізотонічного розчину NaCl з розрахунку 5 нг/кг маси тіла, а в наступні 5 днів – безпосередньо в уражену пазуху через катетер в концентрації 20 нг/мл в об’ємі 5 мл щодня.
показниками Індивідуального Терапевтичного Ефекту (ИТЭ), розраховується за формулою ИТЭ = 1 100 %, де А1 – вихідна ступінь вираженості симптомів, А2 – ступінь вираженості симптомів після проведеного лікування.
Ступінь тяжкості захворювання оцінювали за варіаційно-аналоговою шкалою (ВАШ), що відповідає 10 поділів (10 балів) до початку та в різні терміни після проведеного лікування. В оцінку ступеня тяжкості входили скарги пацієнтів, клінічна і риноскопическая картина.
https://www.youtube.com/watch?v=zYWM0EMi3vc
При цьому зниження ступеню тяжкості ХС від вихідного рівня на 40% і вище розцінювали як високий ИТЭ, на 20-40% – як середній, а нижче 10% – його відсутність. Потім продемонстрували позитивний ИТЭ від лікування.
