Гротеск (наголос на «е») це, в первісному сенсі, художній прийом, в основі якого лежить дивне й химерне поєднання реальності та казковості, краси і кошмару, мудрості і божевілля. Французьке слово «гротеск» походить від Grot — «печера». Воно з’явилося після того, як в XV столітті в Римі були знайдені дивні печерні зображення, в яких в химерної формі поєднувалося прекрасне і жахливе.
Гротеск у літературі це вживання суперечливих, реально-містичних, жахливо-комічних і сюрреалістичних прийомів, опис спотвореної, збоченій і вивернутою навиворіт реальності. Класичним прикладом гротеску в російській літературі зазвичай вважається сатирична повість Миколи Васильовича Гоголя «Ніс». У світовій літературі майстром гротеску був Франц Кафка, вся творчість якого пронизане і наповнене похмурим гротеском.
Гротеск у сучасній музиці це, насамперед, великий і жахливий Мерилін Менсон. Деякі елементи гротескного звучання можна зустріти в творчості таких груп як Black Sabbath, Kiss і навіть Radiohead.
