Ей чувак, ну-ка читай сюди:
Панк це не тільки музична субкультура, але і життєва філософія, тісно пов’язана з анархізмом, а ще тісніше — з пофігізмом. Англійське слово punk в первісному розумінні означає щось типу гівнюка або придурка. Так звертаються до немытому засранцу, не викликає ні краплі поваги. Основним постулатом релігії панків вважається гасло «No Future», а головною стилістичною фішкою — зачіска-ірокез.
Панк-рок виник на Заході ще в 1970-ті роки як музика протесту і анархії. Найбільш яскравими представниками «старої школи» панк-року вважаються Sex Pistols, Ramones і Dead Kennedys. В середині 1990-х прийшла друга хвиля популярності панк-рока, де тон задавали Green Day і The Offspring. Тут мало місце деяке скочування до попси і прилизаним аранжуванням, але як запевняють самі панки, Punk’s not dead!
Окремим рядком варто згадати і російську версію панк-рока, де блискучий і глибокий омський поет Єгор Лєтов прокричав до болю російська панк-девіз «мені насрати на моє обличчя», а простий і грубуватий воронезький мент Юра Хой зачепив народні маси паскудними панк-частівки про мастурбацію і смердючі шкарпетки.