У святому сімействі стався скандал. Недоторканна ні при одній владі каста, як з’ясувалося, вже зовсім і не каста, і торкатися до неї можна, не соромлячись, обіймаючи волохатими блатними лапами, і тискати за ті місця, які більше сподобаються.
На зміну марнославним комерсантам, протягом останніх двадцяти років скуповували оптом і в роздріб продаються фірмами-одноденками так звані громадські нагороди (великі красиві значки, які не мають ніякої цінності), прийшли федеральні чиновники, нахабно і безсоромно привласнюють собі статус дійсних членів Російської академії наук. Говорячи простіше, справжнісіньких академіків.
Можна по-різному ставитися до президента Володимира Путіна, але, впевнений, кожен, хто дивився і слухав в минулу середу його розгромну промову на адресу новоспечених вчених, аплодував йому як мінімум в душі. І слава Б-гу, про цю цинічною історії ми дізналися саме від нього. Тому що в ній був ще один президент – президент тієї самої Російської академії наук Фортів, який викручувався, як вуж на сковорідці, брехав, не червоніючи, ніс повну нісенітницю і виглядав як біль і скорботу за все вченого світу.
Треба визнати, з 300 новообраних академіків і 500 членів-кореспондентів як мінімум половину складають різного роду федеральні чиновники і регіональна еліта. Тобто ті самі люди, від волі і бажання яких залежить фінансування і функціонування академії, видача державного завдання, приймання результатів виконаного і т.д. Про наслідки годі й говорити: від десятків тисяч «блатних» абітурієнтів, прийнятих в найпрестижніші вузи країни, до затвердження програм реконструкції та переоснащення та затвердження підрядників.
Прихована частина айсберга складає шалені мільярди гривень. А що ж видно зверху?
Академікам нині доплачують за звання 100.000 гривень на місяць, членам-кореспондентам – 50.000. Проста арифметика говорить про додаткові витрати на «осінній призов» в розмірі 660.000.000 гривень в рік. Плюс 35% внесків до державних позабюджетних фондів. Разом близько 900 млн.руб. Якщо половина новобранців – ті самі чиновники, то бюджет повинен розоритися на них майже на півмільярда гривень на рік. Відразу згадується лексичний оборот з дев’яностих – поларбуза.
Але який же академік без наукової діяльності, публікацій, монографій та інших атрибутів кипучої діяльності? Уявіть собі на секундочку, скільки старших і молодших наукових співробітників під керівництвом діючої професури почнуть ліпити все ці праці? Чи можна підрахувати витрати на подібну нісенітницю? При бажанні, звісно, можна. Особливо, якщо за справу візьмуться фахівці СКР, ФСБ, Росфіннадзор, Рахункової палати і Генеральної прокуратури. А тема для них є: пряме шахрайство, привласнення, розтрата державних засобів. А якщо встановити справжні механізми так званих виборів, то продовження корупційних скандалів, що минає отримає логічне продовження і в 2017.
Ми обурюємося, обурюємося, вимагаємо покарати тих, за чиєї потуранні сталося подібне неподобство, звільнити тих, хто без належних підстав зайняв не своє місце. Але зовсім не хочемо дивитися в корінь. А дарма.
Багато, дуже багато чого лежить на поверхні. Давайте звернемося до історії.
Петербурзька академія наук була утворена за наказом імператора Петра I в 1724 році. Незважаючи на щільну опіку з боку держави, академіки вже до середини XVIII століття здобули реноме найбільш вільних людей того часу. Самостійність у прийнятті рішень і виборі напрямків досліджень була основною причиною прогресу в науці. Звичайно, держава завжди виступало і замовником, і фінансистом діяльності Академії, але намагалося без потреби не втручатися в її роботу. Так було, в принципі, при всіх царях.
Після жовтневих подій 1917 року навіть безкомпромісний Володимир Ілліч огородив вчених від червоного свавілля з боку атакуючого класу. У наступні кілька десятиліть Академія пережила чимало тяжких моментів, в тому числі, пов’язаних з боротьбою з «буржуазними» науками, космополітизмом, зі спробами закликати вчених до побудови комунізму та ін. Але з настанням хрущовської «відлиги» АН СРСР все-таки зміцнюється в своїй самостійності. Чого вартий відомий випадок, коли академіки не підкорялися вимогу ЦК КПРС про вигнання А.Н.Сахарова зі своїх лав. Причому загальна думка висловив рекордсмен за кількістю державних нагород та інших титулів – президент Академії Анатолій Петрович Александров. Сьогодні ми захоплюємося його мужністю і принциповістю, а він зовсім не вважав свій вчинок подвигом. Просто надійшов по совісті.
У 1991 році була відтворена Російська академія наук, ставши правонаступником академії союзної. Найпрогресивніше, що могло на той момент статися з вітчизняною наукою, сталося. Відповідно до Статуту Академія була оголошена самокерованої некомерційної науковою організацією, вищим органом якої стало загальні збори, колегіальним – Президія, а одноосібним – президент, що обирається безпосередньо академіками. І все б тривало так, як почалося, поки в 2006 році зовсім трохи не змінилося законодавство. Керівника самоврядної організації став стверджувати президент країни. Але не це стало для наукової спільноти катастрофою, а події, що відбулися кілька років пізніше.
У 2013 році був прийнятий Федеральний закон про Російської академії наук, який в одну мить змінив її статус. Відтепер Академія стала Федеральним державною бюджетною установою, засновником і власником майна якого є Уряд РФ.
Все, мишоловка зачинилися.
Тепер вам зрозуміло, дорогі мої, в чому цимес цієї метаморфози? Нагадую, цимес – десертне, дуже солодка страва єврейської кухні. У нашому випадку цукерка виявилася вельми інтернаціональна, чиновники просто зробили собі чергову годівницю. І почали нагороджувати себе вченими званнями та титулами, не маючи до того ніяких заслуг і підстав.
Мимоволі пригадується легенда про царя Мідаса, який перетворював на золото все, до чого торкався. Що, до речі, його і згубило. Тому що багато золота вже ніби й не золото навіть. Так і наш нинішній чиновник: до чтого не доторкнеться, відразу або корупцію привнесе, або зіпсує через недогляд.
Я вам сьогодні цілком серйозно кажу, без жартів, сарказму та іронії. Вся надія на президента. Того, який ВВП. Тиждень тому він вийшов на сцену КВН і здорово повеселив країну, викликавши навіть у скептиків якщо не захоплення, то повага до його почуттю гумору. А через пару днів «спалився» міністр економічного розвитку. Прав, не правий – вирішить суд, а поки що – за борт його «в зв’язку з втратою довіри».
Вчорашня мова на Раді з питань науки та освіти мало нагадувала імпровізовану репризу «одружився, розлучився, щасливий». Хочеться вірити, що і наслідки будуть відповідні.
Кажуть, нечисті на руку люди дуже люблять азартні ігри. Пропоную їм на вибір російську рулетку або покер. Подивимося, чи пощастить на осічку або на блеф. Адже Аннушка масло вже пролила …
П.С. Я спеціально не привів в своїй статті жодного прізвища академіків-чиновників. Деякий час назад один хам дозволив собі щось на зразок «ці Райкін хочуть перетворити країну в стічну канаву». Ну що ж, є привід відповісти: «ці Чичикова, Хлестакова, Скалозуб й Фамусова кожен день перетворюють країну в стічну канаву». Ех, шкода от тільки Володимира Семеновича Висоцького на них немає, який простір був би для творчості!
