Жигулівські гори розташовані на правому березі Волги, недалеко від Самари. Гірська гряда розтягнулася вздовж річки на 70 кілометрів. Цікаво відзначити, що горами Жигулі можна називати умовно, це просто височина. Середня висота складає всього лише 250-300 метрів, а найвища точка (381 метр над рівнем моря) носить назву Спостерігач.
Назва гір змінювалося неодноразово. Наприклад, вперше вони описані перським письменником, чиє ім’я залишилося невідомим. Він назвав цю місцевість Печенізькі височини. У Казанської літописі XVI століття гори називають Дівочими. А сучасна назва, на думку дослідників, походить від тюркського слова "Джигуль", що в перекладі на російську мову означає "гужовий".
Про жигулівських горах збереглося безліч легенд. З давніх-давен тут ховалися "лихі люди", які грабували проходили по Волзі купецькі каравани. Вважається, що в Жигулівських горах приховані і скарби отамана Степана Разіна. Перші пошуки почалися ще в XVII столітті, незабаром після страти Разіна. Але, знайти скарби отамана не вдалося до цих пір. Незважаючи на те, що вони не дають спокою не одному поколінню шукачів скарбів.
З волзькими розбійниками пов’язана інша версія назви гір. Говорили, що незговірливих купців, які відмовлялися розлучатися зі своїм добром, пороли батогами – "палили". А тих, хто проводив цю екзекуцію називали "жигулями". Легенда цікава, тим більше, що слово "жигуль" є і в словнику Володимира Івановича Даля. За твердженням автора так називали "відчайдушного людини".
Одна з найвідоміших вершин Жигулівських гір – Усинський курган. Це було улюблене місце розбійників, з вершини кургану відмінно проглядалася Волга. Щоб припинити розбій, в 1614 році тут був заснований острог для безпечного проходу суден по Волзі. Як видно, це не завжди вдавалося, разинские загони чинили розбій тут і в другій половині XVII століття.
Відомий російський художник Ілля Рєпін вперше побачив бурлак на Неві. Тоді у нього і з’явився задум однією з найвідоміших його картин. Але працював над полотном Рєпін вже в селі Ширяєве на жигулівських горах. У пошуках наймальовничіших місць художник виконав в 1870 році шлях від Рибінська до Саратова, вирішивши зупинитися саме в Жигулях. Робота над картиною була завершена в 1873 році. В даний час в селі Ширяєве діє музей Рєпіна.
Красою Жигулівських гір був зачарований не тільки Рєпін, в середині вісімдесятих років XIX століття по Волзі подорожував інший відомий живописець – Іван Костянтинович Айвазовський. У підсумку, в 1887 році він написав картину "Волга біля Жигулівських гір".
У жигулівських горах ведеться видобуток нафти, знаходиться вона на глибині від 500 до 2 000 метрів. Нафтові родовища були виявлені тут під час великої вітчизняної війни. До середини минулого століття в Жигулях добували ще й природний бітум, а зараз звідси вивозять вапняк для виготовлення цементу та будівельного каменю. У селищі Богатир знаходиться Жигулівський вапняний завод.
У жигулівських горах величезна кількість печер. Передбачається, що завдяки їм отаман Степан Разін міг раптово з’явитися в самих непередбачуваних місцях. У села Мала Рязань є печера, що отримала назву Лігво Разіна, звідси раніше йшли численні ходи, але зараз більшість з них недоступні через обвали. Археологи виявили на Жигулях останки стародавнього міста, яке існувало тут в XI-XII ст.
У 1927 році був заснований заповідник, якому через 50 років було присвоєно ім’я Івана Івановича Спригін – відомого ботаніка і першого директора даного заповідника. В даний час він займає площу більше 23 000 га. Причому, 90% території покрито лісами.
Вчені дотепер не можуть пояснити дивовижний факт – могутня ріка Волга не зруйнує Жигулівські гори, які складаються з м’яких порід. У той же час потоки річки пробили граніт між Самарою і Тольятті.
У 1966 році радянським урядом був підписаний договір з компанією "Фіат" про співпрацю. Незабаром затвердили проект будівництва автомобільного заводу в місті Тольятті. Перші автомобілі були зібрані в квітні 1970 року. Машина отримала назву "Жигулі" на честь знаменитих гір, розташованих недалеко від міста.
"Жигулі" швидко отримали визнання не тільки в Радянському Союзі, а й за кордоном. Правда, на зовнішній ринок автомобілі надходили з іншою назвою – "Лада". Вирішили, що у європейських споживачів слово "жигулі" буде асоціюватися з "жиголо". Тому, назву змінили на більш благозвучне.
Жигулівські гори приваблюють до себе безліч туристів. Але, значна частина Жигулів для них недоступна, так як розташована на території заповідника імені Спригін. Потрапити туди можна лише групою, в супроводі екскурсовода.
