Навіяло моторошної історією, розказаної повернулися з.

Навіяло моторошної історією, розказаної повернулися з поїздки в Сибір нашим комерційним директором. Коротенько суть історії: Сибір, глуха село 18 дворів. І ВСЕ крадуть. Оскільки більше красти нема в кого, крадуть ДРУГ У ДРУГА. Таке ось національне хобі.
Власне, сама історія. Місце дії: острів Рейнеке, недалеко від Владивостока. Рік десь 1982. Острів – режимна зона, вхід на паром строго за перепустками (як каже Задорнов, благати – марно!). На околиці селища розташовується дерев’яний сарай, в сараї – столярка, в столярні вічно п’яний столяр Алік.
Поруч – кам’яницю, зведене, мабуть, до історичного матеріалізму, відповідно – на століття. У будові гараж, в гаражі трактор Білорусь і також вічно п’яний тракторист Степан.
Ранок починається з того, що Алік і Степан сповзають до своїх робочих місць і там починають імітувати робочий процес.
Виглядає це приблизно так: Алік час від часу ховається в своєму сараї, запускає якийсь ревучий як реактивний літак агрегат, потім глушить його і на пів-годинки вмощується на лавці біля входу перекурити.
У Степана все виглядає трохи інакше: трактор виганяється з гаража, від нього відкручується якась деталь, що позбавляє сталевого коня рухливості, кругом розкидаються гайкові ключі-болти-гайки та інший непотріб, типу, йде плановий ремонт. Час від часу Степан також ховається в гаражі і виходить звідти помітно повеселів.
Ближче до вечора Алік зі Степаном вже насилу переміщаються за своїми "робочих місць". Але Аліку простіше: в кінці "робочого" дня йому залишається тільки все повиключали і повісити на місце амбарний замок. У Степана все складніше: адже треба не тільки зібрати живописно розкиданий мотлох, але ще і прикрутити на місце открученную деталь і – найголовніше – загнати агрегат назад в гараж! А ось це вже не так просто, особливо якщо врахувати спожиті Степаном обсяги.
Нічого страшного не відбувається – трактор залізний, гараж кам’яний, а й після 18-ї спроби трактор глухне, черговий раз не вписавшись у ворота і безпорадно втупившись в косяк. Степан вилазить з кабіни, спльовує, вимовляє хитромудру фразу, яка містить жодного цензурного слова, закурює.
Підходить меланхолійно спостерігав за процесом паркування Алік і від душі радить: "Та облиш ти цей трактор, підемо, у мене ще 3 літри браги залишилося!" На що Степан похмуро відповідає: "Не можна, фари скрутять". Алік дивується: "Так хто скрутить – озирається – острів! Адже все СВОЇ!" (Нагадаю: острів – режимна зона). "Ось СВОЇ і скрутять. " – парирує Степан, кидає чінарікі і вперто лізе в трактор.
завіса.