Ще в початкових класах діти вчаться правопису. Існує безліч правил щодо написання тих чи інших слів. Далі дізнаємося, як правильно писати слова з парними глухими, дзвінкими, м’якими і твердими приголосними звуками.
Російська мова – це один з найскладніших предметів, що викладають у школі. Щоб стати грамотним, учневі доведеться вивчити безліч правил написання слів. Далі вивчимо дзвінкі і глухі, тверді і м’які парні приголосні звуки. Ще розглянемо і непарні звуки, які зустрічаються в російській граматиці. Цікаво те, що звуки при читанні або розмові вимовляють дещо інакше, ніж вони пишуться під диктовку. Тому кожен учень повинен ще в школі навчитися правильного правопису.
Парні дзвінкі, глухі приголосні звуки
Завдяки мовним здібностям людини і допомогою мови ми здатні вимовляти різні звуки. А слуховий природний апарат допомагає людям розпізнати ці звуки. Але далі ми не будемо вивчати природні можливості людського організму. Зупинимося на тому, як пишуться і звучать приголосні звуки і які вони бувають.
За правилами граматики, приголосні бувають:
- Глухі, дзвінкі – вимова їх різниться, завдяки роботі мовного апарату людини.
- М’які, тверді – велику роль відіграє у визначенні таких приголосних наступна буква після приголосної, що стоїть після неї.
Вже з самого словосполучення – парні приголосні зрозуміло, що це літери, що мають схожу пару за звучанням. Так схожими по звуку можуть бути дзвінкі, глухі приголосні звуки.
Деякі букви різняться, як говорилося вище, і вони мають пару, а інші без пари. У схемі глухі-дзвінкі – непарними є такі, як: х, ч, ц, м, л, ї, щ. Ці приголосні треба запам’ятати.
ВАЖЛИВО: В алфавіті російської мови є приголосні літери, вони мають свій певний контекст. Приголосні звуки [ц]; [ч]; [н]; [й]; — до яких їх можна віднести? [Ц] – це глухий звук; [ч] – глухий приголосний; [н] – дзвінкий звук; [й] – дзвінкий приголосний – це слід запам’ятати в обов’язковому порядку.
Парні дзвінкі, глухі приголосні:
Цілий ряд дзвінких приголосних існує в російській мові, до них зараховують: н, р, в, ж, д, ї, з, н, м, л, б. Коли ви вимовляєте дані приголосні, то в гортані завжди відчувається деяка напруга. Дзвінкі звуки складно промовляти тихо пошепки. Приклади слів, у яких усі приголосні належать до дзвінких: зола, гординя, зазор, Рим, ром, зона. Але не у всіх дзвінких є своя пара глухого звуку.
Таблиця парних приголосних – дзвінких, глухих:
| б | ж | з | г | в | д |
| п | ш | з | до | ф | т |
Завдяки вивченню в школі цієї теми учні здатні грамотно потім писати. Адже існують правила про написання та перевірки тієї чи іншої парної приголосної, зокрема розглянемо приклади: снір(х), можна перевірити: чого немає? Сніра, стілб(п) – перевіряється, як стілби, хлібобулочної та кб(п) (перевірка – чого немає? Хлібобулочної та кба).
Російська мова багата цілим арсеналом слів близьких за звучанням, але з різним значенням. Так змінивши дзвінкий приголосний на глухий, можна отримати зовсім інше слово за змістом. Приклади: зуд – зуд, мора – доора, жар – шар.
Є багато наочних прикладів, завдяки яким можна розібратися в правописі дзвінких, глухих парних приголосних. Дивіться деякі з них:
- Дод(т) – перевірити можна так: доди
- Стор(х) – перевірочне слово: сторами
- Лошадь(ть) – можна перевірити так: лошаді
- Лодка – чується (т). Перевірка слова: лодочки.
Як бачите, перевірити правопис приголосних звуків не складе особливої праці, а завдяки прикладів можна запросто навчити цій темі і дитини.
Тверді і м’які приголосні звуки: таблиця, приклади слів
Всі дзвінкі, глухі звуки приголосних, крім шиплячих бувають тверді, м’які.
Наприклад: твердий звук [б] був – [б`] бив; [т] ток – [т`] тек. Коли ви вимовляєте тверді приголосні, то мова кінчиком прикладається до неба. А м’які виходять, коли середня частина язика притискається до неба. М’яка або тверда приголосна літера — це визначається за наступною за приголосної букви. У свою чергу голосні букви теж мають свої пари: и-і, а-я, е-е, у-ю, о-е.
Деякі голосні мають два звуку, це такі, як: (я, є, ю, е), вимовляють наступними способами: м’який звук [й] + парна голосна вищеперелічених голосних: е, о, в, а. Або ж пом’якшувальний знак + парна голосна.
Наприклад, слово – єнот. Його вимовляють так: [й] [е] [н] [о] [т]. Або слово – тіна. Воно вимовляється як [т’] [и] [н] [а]. Літери: и, у, а, о, е мають лише один звук, тому ніяк не впливають на попереду стоїть приголосний звук.
Приклад м’яких, твердих звуків: Липа – лижі, крейда – мер, дим – справа. Фонетична транскрипція: [Наповнююча ыпа] – [лыж’и], [м ел] – [мер], [дим] – [д ‘ ело]. З прикладів видно, що тверді приголосні звуки стоять перед и, о, е, а, у, а м’які перед: і, я, е, ю, е.
Ще м’які звуки можуть стояти перед м’яким знаком, приклад: кілька, кисть, лінь, тюль, моль.
Коли після приголосної букви пишеться з – м, то завжди тверда, навіть тоді, коли м – м’яка. Звуки: м і с вважаються твердими, якщо вони пишуться в самому кінці слова, приклади: сом, тому, колос, полюс.
Запозичені слова з голосною – е зазвичай вимовляють твердо. Приклад: фейк, [фэй’до].
Приголосні звуки завжди м’які, якщо вони пишуться перед: ь. Виняток – це такі букви: з, ц, ш – вони завжди тверді. А м’які – це щ, ю, ч. Приклади: щавель, йод, чайка.
Тверді приголосні звуки можуть утворювати собі м’яку пару, дивіться нижче таблиці та приклади цих букв далі.
Таблиця
| Тверді приголосні звуки | М’які приголосні звуки | Приклади з твердими і м’якими приголосними звуками |
| [б] | [б’] | побут – біт, бути – бити |
| [п] | [п’] | пил – пил, пан – п’яний |
| [в] | [в’] | вила – вил, вата – Вятка, готова – готуй |
| [ф] | [ф’] | ліхтар – пугач, ефект – факт |
| [д] | [д’] | вода – води, діра – динар |
| [з] | [з’] | ваги – весь, сир – сірка |
| [з] | [з’] | вооз – вези, зоря – зеро |
| [н] | [н’] | ноша – няша, кон – кінь |
| [г] | [р’] | горб – герб, нога – ноги |
| [до] | [до’] | сорок – сороки, кіт – кіт |
| [м] | [м’] | мовляв – крейда, малий – милий, мат – м’ята |
| [т] | [т’] | біт – бити, туман – темінь |
| [л] | [л’] | мовляв – моль, лось – ліс |
| [х] | [х’] | вухо – вуха, хороший – хитрий |
| [р] | [р’] | роса – рис, рись – ряска. |
Запам’ятайте: До твердих непарним відносяться приголосні літери: [ж], [ш], [ц], а до м’яких непарним – приголосні [щ’], [ч’], [й’]
Перевірити написання парних приголосних у корені, або в кінці слова?
Коли вимовляють звуки, то іноді чуються частіше глухі звуки. Але незважаючи на це слід писати правильну літеру. Всі літери в словах не можуть змінюватися. Навіть незважаючи на те, що чується інший звук. Щоб упевнитися, чи вірно написано слово, знадобиться вивчити якісь правила. Завдяки їм стане зрозуміло, який вживається звук у слові глухий або дзвінкий, буде виключена можливість заміни парних приголосних звуків.
Правила для перевірки написання глухих, дзвінких приголосних звуків:
- Докорінно при написанні букви не змінюються, щоб перевірити правопис тієї чи іншої літери, треба підібрати однокорінне слово в іншій формі. Якщо після сумнівної приголосної буде стояти голосна, то ви визначитеся, яку букву писати дзвінку або глуху.
- Легко визначити, яка приголосна пишеться в тому чи іншому слові, коли після неї варто сонорний приголосний: ї, р, м, л, н.
Приклади: щоб не зробити помилку в слові сугроб(п), знадобиться змінити це слово, щоб в кінці була голосна: в сугробах. Слово глаз(з), перевірочне: глаза, проз(з) — про, за, дод(т) — дотак, чат(д) — чати.
ВАЖЛИВО: Існують деякі слова, які неможливо перевірити. До таких зараховується дофта. Це слово необхідно запам’ятати і завжди писати в ньому букву — ф.
Відео: Парні приголосні звуки
