Якось в 1-і свої роки роботи школі я вигадала просту анкету з трьох питань для власних вихованців. Ось вона:
- Якими ніжними словами тебе називають будинку?
- Якими словами тебе вдома лають?
- Що ти бажаєш від власних батьків?
У ті роки в школах ще не було посади психолога, не було прийнято надавати хлопцям якісь анкети свого характеру. Тому я вимовила п’ятикласників, у яких в той час була класним керівником, що прізвища на листочках з відповідями підписувати не обов’язково. А писати відповіді можна або зміненим почерком, або друкованими знаками і взагалі будь-лівою рукою. Я тоді готувалася до батьківських зборів в цьому своєму 5-му "Б" і бажала змонтувати матеріал для виступу перед батьками.
Аналіз відповідей хлопців здався мені так допитливим, що я про все розповіла завучем школи. Вона теж надзвичайно зацікавилася, зібрала класних керівників всіх п’ятих класів і попросила їх провести з вихованцями точно таку ж анкету. Зібрані дані ми з моїми співробітниками аналізували тісніше спільно.
Які ж дані ми отримали в результаті анкетування школярів? Відповідей на 1-ий питання анкети – "Якими ніжними словами тебе називають будинку?", якщо вважати одне слово за один відповідь, вийшло в середньому в 5 разів менше, чим відповідей на 2-ий питання – "Якими словами тебе вдома лають?". Але це – в середньому! У практично всіх хлопців 1-ий перелік слів був і в сім, і о восьмій раз коротше другого переліку.
Дивно: дітки з легкістю писали переліки лайливих слів і фраз, вимовлених їх батьками, але не могли пригадати більше двох-трьох ніжних слів, слів хвали і згоди. Це світло вказує, які слова звучать у їх будинку частіше. На жаль, в родині дитина нерідко піддається вербальної, тобто словесної, агресії з боку дорослих.
Відповіді на 3-ий питання здивували мене ще більше. Я-то думала, хлопці перерахують якісь речі, подарунки, матеріальні блага, очікувані ними від батьків. Але цього я практично не знайшла у відповідях школярів.
- Перше місце зайняв відповідь "Щоб предки проводили зі мною більше часу: гралися, читали, прогулювалися на Волгу (опитування проводилося серед самарських школярів), в кіно, займалися спортом і т.п.". У різних школярів були свої варіанти проведення часу. Але п’ятикласники практично одностайно бажали більше часу проводити зі своїми батьками, займаючись разом чимось цікавим.
- Друге місце зайняв відповідь "Щоб предки ніколи не сварилися не лаялися".
- Третє місце було присвоєно відповіді "Щоб предки мене постійно любили".
- На четвертому місці опинився відповідь "Щоб предки мене менше лаяли".
Були й незвичайні відповіді. наприклад:
- "Щоб предки більше ніколи не розлучалися".
- "Щоб предки ніколи не померли".
- "Щоб предки завели мені братика або сестричку".
Не знаю, на які роздуми навела ця інформація батьків моїх вихованців. А я подумала ось про що. Як правило, ми, дорослі, викреслюємо грубіянів і кривдників з нашого життя – просто перестаємо спілкуватися з такими людьми. А наші дітки не викреслюють нас, дорослих грубіянів, з власного життя і як і раніше бажають проводити з нами час. Мені здається, ця демонстрація безумовної дитячої любові і прийняття нас, батьків, просить якогось кроку. Наприклад, такого.
Пропоную вам скласти два списки:
- ласкаві слова, якими ви називаєте свою дитину;
- слова, якими ви лаєте власну дитину.
Просто правдиво запишіть все, що прийде в голову. Після цього пильно перечитайте написане. А пізніше порвіть на маленькі шматки перелік № 2 і викиньте ці клаптики в сміття. Можливо, це допоможе викинути з батьківського лексикону все грубі та образливі слова на адресу малюка.
