Дерматит відноситься до шкірних захворювань. Якщо він викликаний зіткненням якихось частинок з шкірою, то він контактний. Він поділяється на звичайний та алергічний. Ці два типи дерматиту можуть протікати як у гострій формі, так і в хронічній.
Звичайний контактний дерматит зустрічається досить часто. В основному з-за негативного впливу дратівливих частинок, яке викликає руйнування верхнього шару шкіри і утворення запального процесу. Велика кількість подразників переслідує людину скрізь і в звичайному житті і на роботі.
Симптоми простого контактного дерматиту:
- почервоніння шкірних покривів;
- тріщини, поява свербежу;
- шкіра дуже суха і тріскається.
Такий вид хвороби спостерігається на кистях рук та обличчя. Терапія захворювання спрямована на обмеження контакту з подразнюючою речовиною і відновлення шкірних покривів. При простому дерматиті іноді дієвим способом є обмеження впливу з милом і водою.
Алергічний дерматит – це своєрідна реакція шкіри на якусь речовину. Він може розвиватися за однократного контакту з подразнюючою речовиною або в результаті тривалого контакту.
Симптоматика алергічного дерматиту – це поява свербежу і висипу. Такий вид недуги може тривати кілька років.
В якості терапії застосовують примочки з ацетатом алюмінію, антигістамінні засоби. Важливим є виявлення і ліквідація алергену.
Ще одним різновидом захворювання є атопічний дерматит. Це патологія яка представляє чутливість шкіри до різного роду алергенів і має хронічну форму.
Це досить поширене захворювання.
Симптоматика атопічного дерматиту полягає в наступному:
- поява свербежу;
- хронічна форма, постійно прогресуюча;
- якщо провести по шкірі якимось тупим предметом, то залишиться білий слід;
- висип і лущення;
- сухість шкіри.
Ця хвороба починається у дітей в дуже ранньому віці і має хронічну форму з періодичними загостреннями. Вражає обличчя, поверхня рук і ніг.
Причинами виникнення хвороби є:
- наявність діатезу в дитячому віці;
- спадковість, тобто наявність хвороби у когось з батьків;
- неправильне харчування;
- отруєння організму;
- порушення обміну речовин.
Терапія даної хвороби здебільшого зводиться до лікування лікарськими засобами. Її призначає лікар, при цьому розраховуючи так, щоб вона завдала удар по всіх ланках цього захворювання.
Терапія передбачає сукупність, седативних, протиалергічних, антибактеріальних засобів, вітамінного комплексу, і засобів, що нормалізують стан кишкової мікрофлори.
